У хорошому кіно іноді достатньо одного руху, щоб сказати більше, ніж десять сторінок діалогу. Погляд, пауза, музика — і раптом між героями виникає така напруга, що глядач буквально перестає дихати. Саме за це ми й любимо культові танцювальні сцени: вони працюють не тільки як красивий номер, а як окрема історія всередині фільму.









